Особливості росту злоякісних пухлин
1) Моноклональність походження. Пухлина росте “сама із себе”, тобто походить з однієї трансформованої клітини. Інші поруч розташовані клітини в процес пухлинного переродження не втягуються.
2) Автономність росту - незалежність росту пухлини від регуляторних впливів організму (нервової системи, гормонів, факторів росту, інгібіторів проліферації). Для деяких пухлин така автономність не абсолютна, а відносна.
3) Анаплазія - придбання пухлинними клітинами властивостей, характерних для ембріонального етапу розвитку організму. Іншими словами, пухлинні клітини своїми структурними, функціональними, біохімічними, імунологічними властивостями нагадують ембріональні клітини.
Види анаплазій: а) біохімічна, б) фізико-хімічна, в) морфологічна, г) функціональна,
• Біохімічна анаплазія - порушення обміну речовин усіх видів.
1) Порушення білкового обміну. У клітинах злоякісної пухлини відбувається порушення (спотворення) біосинтезу білків, що проявляється:
а) зникненням багатьох власних білків, зокрема, деяких поверхневих антигенів,
б) появою не властивих для клітин білків вірусного і ембріонального походження,
в) появою ферментів ектопічного синтезу гормонів.
г) пухлина є "пасткою амінокислот", оскільки посилено екстрагує амінокислоти із крові навіть тоді, коли організм голодує.
2) Порушення вуглеводного обміну. Для інтенсивного росту необхідна енергія. Тому в пухлині відмічається посилений розпад глюкози і глікогену.
Розпад глюкози відбувається шляхом гліколізу. В нормі в клітині є певні взаємовідношення між гліколізом і диханням (Г:Д=2:1). Пастер відмітив, що в нормальних умовах при збільшенні припливу кисню до тканин, посилюється аеробне дихання і пригнічується гліколіз (позитивний ефект Пастера). При пухлинному рості, навіть при збільшенні поступлення кисню, аеробне дихання не активується, а гліколіз не пригнічується (негативний ефект Пастера).
Для пухлин характерний ефект Кребтрі, коли при поступанні в пухлину глюкози пригнічується аеробне дихання, а гліколіз підсилюється, що веде до накопичення в пухлині молочної кислот, зниження рН до 6,4 і розвитку ацидозу. Кількість молочної кислоти може збільшуватися в 50-100 разів, чого не буває ні при яких інших патологічних станах. Вчений Шапот показав, що пухлина повністю екстрагує глюкозу із притічної крові (якщо в артеріальній крові концентрація глюкози складає 120% мг, то в венозній - 0). Тому пухлину ще називають "пасткою глюкози".
3) Порушення жирового обміну. У пухлинній тканині зменшується синтез жирних кислот із глюкози і ацетату. Усі необхідні ліпіди пухлина одержує із крові, поглинаючи ліпопротеїди низької щільності і комплекси альбумінів з жирними кислотами.
• Фізико-хімічна анаплазія. В опухових клітинах збільшується кількість води, гідрофільних колоїдів, іонів К+, але зменшується кількість іонів Са2+ і Мg2+. Пухлинні клітини набувають більший ніж в нормі “ - “ заряд, що затрудняє їх взаємодію із К-лімфоцитами.
• Морфологічна анаплазія. При мікроскопічному дослідженні виявляється пухли спостерігаються наступні зміни: а) порушуються взаємовідношення між паренхімою і стромою в бік зростання паренхіми; б) збільшується показник ядерно-цитоплазматичного співвідношення, тобто ядро велике, займає всю цитоплазму; в) спостерігається анізоцитоз (клітини різних розмірів); г) пойкілоцитоз ( клітини різної форми); д) гіперхромність клітин (клітини інтенсивно фарбуються), е) відмічається патологія мітозу клітин, а саме високий мітотичний індекс (якщо в нормі він складає 3-5%, то для пухлин - 60-70%); є) поява в пухлинних клітинах великої кількості хромосомних аберацій (транслокації, делеції, інверсії, дуплікації).
• Функціональна анаплазія. Ракові клітини втрачають функції, які характерні для клітин-родоначальниць.
4) Інвазивність - здатність злоякісної пухлини проростати в навколишні тканини. Основу інвазії складають 3 процеси:
а) Прикріплення пухлинних клітин до колагенових волокон інтерстиціальної тканини за рахунок утворення "фібронектинових містків" між клітинами пухлини і колагеном;
б) Деградація інтерстиціальної сполучної тканини під впливом ферментів, які продукуються пухлинними клітина (колагенази, еластази, катепсинів), чим створюється шлях для міграції клітин і їх просування у здорову тканину;
в) Власне міграція пухлинних клітин під впливом збільшеного тиску, обумовленого поділом клітин, та хемотаксису і власної рухливості пухлинних клітин, які стимулюються продуктами деградації сполучної тканини.
5) Метастазування - здатність злоякісної пухлини давати вторинні пухлинні вузли (метастази) у віддалених від первинної пухлини частинах організму, включає 3-и етапи:
а) Інтравазація - вихід пухлинних клітин із тканини в лімфатичні або кровоносні судини, обумовлюється прикріпленням пухлинних клітин до компонентів базальної мембрани судин за рахунок “ламінінових містків”. Глікопротеїд ламінін є компонентом проміжної речовини базальної мембрани, а деякі найбільш злоякісні клітини самі здатні продукувати цю речовину;
б) Дисемінація - транспорт пухлинних клітин лімфою і кров’ю;
в) Екстравазація - вихід пухлинних клітин із судин у тканини і утворення вторинних вогнищ (метастазів). Для локалізації метастазів мають значення місцезнаходження первинної пухлини, шлях метастазування (лімфогенний чи гематогенний), рецепторна взаємодія пухлинних клітин з ендотелієм судин. Останнім, зокрема, пояснюється факт специфічної локалізації метастазів деяких пухлин (раку простати в кістки, бронхокарциноми в головний мозок і наднирники, нейробластоми в печінку і т.д.).
Розвиток злоякісної пухлини проявляється 3 групами загальних порушень в організмі:
1) Ракова кахексія - загальне виснаження. Характеризується різким зменшенням маси тіла, слабістю, відсутністю апетиту, анемією. Виникнення ракової кахексії пояснюють наступними явищами:
а) пухлина захоплює з крові велику кількість глюкози ("пастка глюкози"), в результаті чого розвивається гіпоглікемія. Відбувається енергетичне "обкрадання" організму;
6) пухлина захоплює з крові великі кількості амінокислот ("пастка азоту"). Відбувається пластичне "обкрадання" організму;
в) з пухлинних клітин, що гинуть, у кров надходять токсичні продукти – токсогормони, які обумовлюють явища загальної інтоксикації;
г) з пухлинних клітин виходить багато недоокислених продуктів - розвивається метаболічний ацидоз;
д) в результаті виходу ферментів із загиблих пухлинних клітин у кров розвивається ферментемія;
е) при локалізації пухлини в травному каналі порушуються функції травної системи.
2) Загальні прояви, пов’язані з місцевими змінами тканин. До цієї групи відносяться: а) утворення виразок, б) виникнення вторинних інфекцій, в) кровотечі, г) больовий синдром.
3) Паранеопластичні синдроми: а) ендокринопатії; 6) гіперкальціємія; в) нервово-м’язовий синдром (міастенія, порушення центральної і периферичної нервової системи); г) дерматологічні порушення; д) ураження кісток і суглобів; е) судинні і гематологічні порушення (тромбози, анемія, лейкемоїдна реакція). Не зважаючи на те, що такі синдроми часто супроводжують розвиток пухлин, їх патогенез залишаються цілком не з’ясованими.
Механізми протипухлинного захисту організму включають в себе:
1) Механізми природної неспецифічної резистентності організму до пухлин. Вони не мають імунологічної специфічності, не вимагають попередньої імунізації і здійснюються наступними клітинами:
а) NK-клітини (природні кілери) - великі гранулярні лімфоцити, які розпізнають пухлинні клітини і знищують їх;
б) LАК-клітини (лімфокін-активовані кілери), які, як і NK-клітини, здійснюють цитоліз пухлинних клітин;
в) макрофаги, які знищують клітини пухлини за допомогою фагоцитозу і механізмів позаклітинної цитотоксичності.
Механізми природного неспецифічного протипухлинного захисту ефективні, якщо кількість пухлинних клітин в організмі не перевищує 103
2) Реакції придбаного (специфічного) протипухлинного імунітету, які включають, як клітинні (пов’язані з функцією Т-лімфоцитів), так і гуморальні (пов’язані з утворенням антитіл) імунні реакції, зумовлені дією специфічних пухлинних антигенів.
Зазначені реакції ефективні, якщо кількість клітин у пухлині складає від 103 до 106. Якщо ж їх кількість перевищує 106, то розвивається стан імунологічної депресії і описані вище механізми протипухлинного захисти пригнічуються [12].